Офсайд у футболі: усі тонкощі сучасного положення поза грою

Офсайд у футболі – це неправильне розташування атакувального гравця на половині поля суперників, коли в момент передачі від партнера будь-яка частина його тіла, якою можна забити гол, знаходиться ближче до лінії воріт, ніж м’яч та передостанній гравець суперників, включаючи голкіпера.

Історія

Вперше правило офсайду ввела Футбольна асоціація Англії у 1863 році. Перша його версія була вкрай неадаптованою: гравець вважався в положенні поза грою, якщо в момент пасу знаходився попереду м’яча. Це дуже ускладнювало гру, тому що гравці не могли пасувати вперед, і на перше місце виходили індивідуальна майстерність та дриблінг. 

У 1866-му асоціація вирішила змінити правило. Тепер гравець вважався в офсайді, якщо перед ним знаходяться два гравця суперників, включаючи воротаря. 31 березня 1966-го Чарльз Елкок став першим гравцем, який потрапив у положення поза грою. Додам, що сам футболіст був одним із прихильників нового правила «трьох гравців» та вважав, що майбутнє за комбінаційним футболом.

Наступна зміна правила офсайду сталася у 1925-му. Більшість команд почали використовувати офсайдну пастку, навмисно залишаючи нападника суперників у положенні поза грою. Найбільше виділялись захисники «Ньюкаслу» Білл Маккрекен та Френк Хадспет. Один з них виходив високо, роблячи пастку для нападників, а інший підстраховував партнера. Футбол став нудним, з малою кількістю голів та в середньому 20-ма офсайдами за поєдинок. Тоді Футбольна асоціація Англії вирішила скоротити кількість число захисників з трьох до двох.

У 1990 році правило знову змінили. Тоді нападникам дозволили знаходитись на одній лінії з передостаннім гравцем, щоб уникнути офсайду. Це значно підвищило результативність, а схема фіксації діє і до тепер.

Правило та тонкощі

Згідно з офіційних правил футболу на сайті УАФ, у сезоні 2022/23 розташування в офсайді не є порушенням правил.

Гравець знаходиться в офсайді, якщо він перебуває на чужій половині поля, а його будь-яка частина голови, тіла або ноги знаходиться ближче до лінії воріт суперника, ніж м’ч та передостанній гравець суперника.

Офсайд простими словами. Найчастіше ситуація виглядає так: нападник намагається уникнути офсайду. Для цього, в момент передачі від партнера він має знаходитись перед або на одній лінії з останнім захисником суперників. Тоді офсайду не буде.

Якщо ж нападник в момент пасу знаходиться за всією лінією оборони, і перед ним залишається лише голкіпер, тоді фіксується положення поза грою. 

Зазначу, що офсайд рахується лише по тим частинам тіла, якими можна забити гол. Тобто, якщо тільки рука нападника буде попереду захисників, офсайду не буде.

Офсайд буває активним та пасивним. З активним офсайдом все просто: гравець, який отримує м’яч за всією лінією захисту або, знаходячись у неправильному положенні, заважає супернику їм заволодіти є в офсайді. 

Пасивний офсайд. З пасивним положенням поза грою все набагато складніше. Пасивний офсайд – це коли гравець атаки знаходиться у неправильному становищі, але не бере активної участі в епізоді. 

Наприклад, перед нападником знаходиться лише один голкіпер. Його партнер б’є по воротах і забиває гол. В цьому епізоді нападник не торкається м’яча, але може загороджувати видимість голкіперу, створюючи для того труднощі. Такі епізоди вкрай суперечливі та вирішуються в індивідуальному порядку на розгляд арбітра.

Штучний офсайд. Для того, щоб піймати нападника в офсайд, захисники інколи роблять так називаємий «штучний офсайд». Коли захисники бачать, що нападник знаходиться з ними на одній лінії та на нього готується передача, вони синхронно роблять кілька кроків уперед, тим самим залишаючи атакувального гравця за своїми спинами. 

Це дієвий, але дуже ризикований спосіб, адже якщо хоча б один з захисників не витримає лінію, нападник залишиться в правильному положенні та матиме велику кількість часу та простору, що може призвести до пропущеного голу.

Цікавий факт. В АПЛ діє правило припустимої похибки офсайду. Простими словами, якщо якась з частин тіла атакувального гравця, якою можна забити гол, знаходиться попереду на 10-15 см від передостаннього гравця суперників, офсайд не рахується. На мою особисту думку, це правильне рішення, адже воно не дає ніякої переваги атакуючим та робить футбол більш результативним та яскравим.

Дізнайтесь також про правила гри у міні футбол – я розказав про усі тонкощі гри 5х5.

Коли положення поза грою не фіксується

• Якщо в момент передачі атакувальний гравець починає рух зі своєї половини поля;
• якщо атакувальний гравець знаходиться перед або на одній лінії з м’ячем, тобто якщо два нападники виходять на одного голкіпера, гравець з м’ячем може віддати пас партнеру, але якщо той не знаходиться попереду м’яча;
• при вкиданні ауту, ударі від воріт та кутовому ударі;
• якщо атакувальний гравець знаходиться на одній лінії з передостаннім гравцем суперника;
• якщо атакувальний гравець отримав м’яч від суперника. Тут зазначу, що мається на увазі саме помилка захисника, коли він, наприклад, віддає передачу. Якщо гравець атаки знаходиться за лінією захисту та отримує м’яч після відскоку або рикошету, офсайд фіксується.

VAR

Боковим арбітрам, які фіксують офсайди, інколи вкрай важко визначити, чи в правильному становищі знаходився нападник. Це і не дивно, адже інколи рахунок йде на сантиметри, і людське око не завжди здатне правильно трактувати такі моменти. 

У футболі є велика кiлькiсть прикладів, коли арбітри зараховували гол, не помітивши положення поза грою, чим ламали хід поєдинків. Наприклад, на ЧС-2010 у матчі 1/8 грали Аргентина та Мексика. Матч завершився перемогою Аргентини (3:1). Перший гол на 26-й хвилині забив Тевес, при чому зробив це з явного офсайду. Суддя гол зарахував, а Мексиці так і не вдалося оговтатись від пропущеного голу.

Інший приклад пов’язаний з матчем кваліфікації на ЧС-2014 між Францією та Україною. Там арбітр спочатку не зарахував чистий гол Бензема, сигналізувавши про офсайд. А за три хвилини по тому той же Бензема забив гол з метрового офсайду, який лайнсмен не помітив, і гол було зараховано.

Для запобігання таких випадків у 2018 році після випробувань на міжнародних турнірах у правила додали VAR (відео асистент рефері). Під час суперечливих епізодів головний арбітр отримує підказку від своїх помічників, які сидять біля моніторів та мають змогу передивитись відео повтор, щоб прийняти правильне рішення. 

Якщо ж рішення головного арбітра та арбітрів ВАР не співпадають, головний сам йде до монітора, щоб подивитись повтор та прийняти остаточне рішення.

Напівавтоматична система визначення офсайдів

Оскільки більшість часу VAR витрачає на перегляд епізодів, пов’язаних з можливим офсайдом, ФІФА та УЄФА запровадили нову технологію напівавтоматичної системи визначення офсайдів, яка значно економить час арбітрам. Ця система вже використовується в Лізі чемпіонів та на ЧС-2022, згодом її планують поширити на окремі чемпіонати. 

Нова технологія використовує 12 камер, які розташовані на даху стадіону. Їхнє завдання – стежити за м’ячем та 29 точками збору інформації на кожному з гравців. Швидкість обробки складає 50 фіксацій за секунду, що дозволяє вкрай точно визначати положення футболістів.

Велику роль також грає м’яч, який оснащений датчиком інерційного вимірювального блоку. Тут швидкість передачі даних складає аж 500 разів за секунду, що дозволяє максимально точно визначити момент передачі.

Ця технологія наглядно продемонструвала свою корисність у першому ж матчі чемпіонату світу між Катаром та Еквадором, коли на початку зустрічі еквадорці забили гол, який був відмінений через офсайд. В штрафному майданчику Катару була метушня, тому визначити невеликий офсайд без напівавтоматичної системи було б вкрай важко.

Відповіді на питання